Інтерактивні методи навчання в початкових класах
З досвіду роботи вчителя початкових класів
Новоукраїнської ЗШ І-ІІІ ст.. №1
План
1. Актуальність досвіду.
2. Інтерактивні методи навчання :
а) цілі і завдання інтерактивних технологій ;
б) суть і організація інтерактивного навчання;
в) що дають учню інтерактивні технології ;
г) практичне застосування.
3)Висновки
Актуальність досвіду
Розум дитини – не посудина, яку слід заповнити,
а смолоскип, який треба запалити.
Плутарх
Одним з методичних інновацій є інтерактивні методи навчання. Слово "інтерактив” прийшло до нас із англійської мови "interаct”. "Inter” – це "взаємний”, "act” – діяти. Інтерактивне навчання – діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя і учня.
Мета інтерактивного навчання – створювання комфортних умов навчання, при яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну досконалість, що робить продуктивним сам освітній процес.
Суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це базується на співпраці, взаємонавчанні: вчитель – учень, учень – учень. При цьому вчитель і учень – рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання. Інтерактивна взаємодія виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою. Під час такого спілкування учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати обґрунтовані рішення.
Застосування інтерактивного навчання здійснюється шляхом використання фронтальних та кооперативних форм організації навчальної діяльності учнів, інтерактивних ігор та методів, що сприяють навчанню вміння дискутувати.
Найбільш уживаними стали:
при фронтальній формі роботи такі технології: мікрофон, "мозковий штурм”, ажурна пилка, "незакінчене речення”;
при кооперативній формі: робота в парах ("Облич до обличчя”, "Один – удвох – усі разом”), робота в малих групах, акваріум;
інтерактивні ігри: "Рольова гра”, "Драматизація”, "Спрощене судове слухання”;
технології навчання у дискусії: метод "Прес”, "Обери позицію”.
Виходячи з вищезазначеного, на практиці необхідно використовувати інтерактивні форми в цілому, або ж взявши елементи, які більш доцільні до певного класу. Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організовується так, що учні шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити "відкриття”, формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництву. сприяють інноваційні технології. Дещо змінивши слова видатного китайського філософа Конфуція, можна сформулювати кредо інноваційного навчання: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я чую й бачу, я трохи пам’ятаю. Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок».
Використання інноваційних технологій – це спосіб створення в класі атмосфери, котра найліпшим чином сприяє співпраці, порозумінню та доброзичливості.
Сьогодні в світі відчутний пріоритет загальнолюдських цінностей. Згідно з особистістно-діяльнісним підходом до організації навчального процесу в центрі його знаходиться той, хто вчиться. Формування особистості і її становлення відбувається у процесі навчання, коли дотримуються певних умов:
створення позитивного настрою для навчання;
відчуття рівного серед рівних;
забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей;
усвідомлення особистістю цінності колективно зроблених умовиводів;
можливість вільно висловити свою думку і вислухати свого товариша;
вчитель не є засобом «похвали і покарання», а другом, порадником, старшим товаришем.
Усім цим умовам відповідають інтерактивні технології, які відносяться до інноваційних.
Як активізувати пізнавальну діяльність учнів? Які методи використовувати, щоб викликати інтерес до навчання, зробити його цікавим? Як допомогти розкритися кожній дитині? Ці питання завжди хвилювали вчителів початкових класів.
Слід переходити від «передавання знань» до «навчання жити». В сучасному суспільстві неможливо одній людині знати все, навіть в окремій вузькій галузі. Численні факти добре запам’ятовують комп’ютери. Сьогоднішнім учням потрібні інші навички: думати, розуміти сутність речей. Осмислювати, вміти шукати потрібну інформацію. Дитина має напружено розумово працювати. Саме цьому сприяють інноваційні технології. Використання їх – це спосіб створення в класі атмосфери, котра найліпшим чином сприяє співпраці, порозумінню та доброзичливості. Взаємодія учителя й учня робить усіх учасників процесу суб’єктами. Інтерактивні форми роботи допомагають приділити увагу кожному учню. Працюючи в групах чи парах, школярі самостійно розв’язують доступні для них завдання, стають дослідниками, разом переборюють труднощі на шляху до мети. Крім того, інтерактивні форми навчання розвивають комунікативні вміння та навички, допомагають встановленню емоційних контактів між учнями. Школярі вчаться критично мислити, дискутувати, самостійно приймати рішення.
У практиці своєї роботи перевагу віддаю технологіям ситуативного моделювання (побудова навчального процесу за допомогою залучення учнів до гри), технологіям колективного навчання (методи «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Метод Прес», «Карусель», «Навчаючи - учусь», «Два , чотири – всі разом» тощо) та кооперативного навчання (робота в парах, групах). Проводячи уроки такого типу, потрібно зацікавити школярів предметом, формувати активну життєву позицію, розвивати творчі здібності. Разом з тим удосконалюють мовленнєві і розумові навички, створюють ситуацію успіху, де кожен учень почувається невимушено, а це, в свою чергу, сприяє самовдосконаленню його як особистості. А вчитель тут виступає в ролі друга, товариша.
Інтерактивні методи навчання В Україні розроблена та пропагандується технологія інтерактивного навчання О.І.Пометун та Л.В. Пироженко.
Цілі і завдання інтерактивного навчання:
розширення пізнавальних можливостей учнів, зокрема у здобуванні, аналізі та застосуванні інформації з різних джерел;
можливість перенесення отриманих умінь, навичок та способів діяльності на різні предмети та позашкільне життя учнів;
формування глибокої внутрішньої мотивації.
Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, висловлювання своєї точки зору стосовно тієї чи іншої проблеми, вміння доказово міркувати, спільне вирішення питання на основі аналізу та відповідної ситуації. Сутність технології інтерактивного навчання можна зобразити такою схемою:
Інтерактивне навчання
Це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету створити комфортні умови навчання, за який кожен учень відчуває свою успішність. Інтелектуальну спроможність.
|
Суть інтерактивного навчання Навчальний процес відбувається за умовами постійної, активної взаємодії всіх учнів:співнавчання, взаємонавчання(колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання |
Організація інтерактивного навчання Передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації
|
О. Пометун та Л.Пироженко інтерактивні технології розподіляють на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:
технології кооперативного навчання;
технології колективно-групового навчання;
технології ситуативного моделювання;
технології опрацювання дискусійних питань.
Інноваційна значущість досвіду полягає в тому, що на основі вивчення та аналізу науково-методичної літератури, власного досвіду були виявлені і систематизовані найбільш припустимі інтерактивні технології для умов мого класу:
при фронтальній формі роботи: «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Ажурна пилка», «Незакінчене речення», «Асоціативний кущ»;
при кооперативній формі роботи: робота в парах («Обличчям до обличчя», «Один-удвох-усі разом»), робота в малих групах, «Карусель», «Акваріум»;
інтерактивні ігри: «Рольова гра», «Імітаційні ігри», «Драматизація»;
технології навчання у дискусії: «Прес», «Обери позицію», «Зміни позицію», «Дискусія».
Крім того, технології ситуативного моделювання дозволяють проводити нестандартні уроки.
Це такі уроки:
Урок-дискусія. Урок-сюжетна замальовка.
Урок-дослідження. Урок-подорож.
Урок-звіт. Урок-казка.
Урок-змагання. Інтегровані уроки.
Інтерактивні методи надають змогу учням:
аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу й тому зробити засвоєння знань більш доступним;
навчитись формувати власну думку, правильно її виражати, доводити свою точку зору, аргументовано дискутувати;
навчитись слухати інших, поважати альтернативну думку;
моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації й переживати їх;
вчитися будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути до діалогу;
знаходити спільне вирішення проблеми;
розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи.
«Навчаючи – учусь».
Цей метод використовується при узагальненні та повторенні вивченого. Він дає можливість дітям взяти участь у передачі своїх знань однокласникам. Використання цього методу дає загальну картину понять і факторів, що їх необхідно вивчити на уроці, а також викликає певні запитання та підвищує інтерес до навчання.
Тема «Прості і складні задачі на визначення швидкості, часу і відстані. Дії над іменованими числами. Повторення вивченого».
Кожен учень отримує картку із завданням: задачі, пов’язані з величинами та приклад-додавання й віднімання іменованих чисел. На картці написані прізвища, з ким учень працює. Таким чином, один учень пояснює розв’язання, другий слухає ( якщо є помилки, виправляє). Потім другий виконує таку ж роботу. Тоді переходять до наступного однокласника.
«К а р у с е л ь»
Цей варіант навчання найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників у активну роботу з різними партнерами для обговорення дискусійних питань. Цю технологію застосовують для інтенсивної перевірки обсягу й глибини набутих знань.
Тема «Закріплення знань таблиці множення числа 9».
Діти стають у два кола. Внутрішнє коло нерухоме: учні високого та достатнього рівня. Зовнішнє коло рухоме. Учні рухомого кола відповідають на запитання учня навпроти і переходять до наступного. В кінці «Каруселі» обговорюють питання: в кого були помилки, кому слід ще вчити таблицю множення числа 9.
«З а й м и п о з и ц і ю»
Цей метод корисний на початку роботи з дискусійними питаннями та проблемами. Його можна використати на початку уроку для демонстрації розмаїття поглядів на проблему, що вивчається. Використовується після опанування дітьми певною інформацією й усвідомлення ними можливості протилежних позицій щодо її розв’язання.
Тема «Утворення трицифрових чисел із сотень, десятків і одиниць. Читання трицифрових чисел».
Розв’язання задачі. Незакінчена умова і розв’язання задачі є у підручнику. Вчитель умову задачі закінчує своїм варіантом. Діти «займають» позицію щодо згоди чи незгоди, висловлюючи і доказуючи свою думку.
«М і к р о ф о н»
Ця технологія є різновидом загальногрупового обговорення. Вона надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на питання або висловлюючи свою думку чи позицію. Такий вид роботи доцільно використовувати на початку уроку, коли повторюється чи закріплюється раніше вивчений матеріал.
Тема «Таблиці додавання й віднімання числа 5».
Діти «ланцюжком» озвучують результати таблиць додавання та віднімання числа 5.
«Робота в парах»
Парна робота полягає в допомозі сильного учня слабшим, у взаємодопомозі. Склад пар визначає вчитель, враховуючи симпатії або можливості учнів. Пари можуть мати постійний (статичні) і змінний склад (динамічні). Головне для парної організації навчальної діяльності – взаємонавчання і взаємоконтроль.
Метод «Незакінчені речення»
Цей прийом часто поєднується з «Мікрофоном», що дає можливість ґрунтовніше працювати над умінням висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає змогу учням вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.
Українська мова. Тема «Узагальнення знань про іменник».
Вчитель: - Іменник змінюється за …
- Щоб визначити число іменників, треба …
- За родами іменники не …
- При відмінюванні іменників пам’ятай про … і т. д.
«Мозковий штурм»
Це – ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників виявляти свою уяву та творчість, який досягається шляхом вільного вираження думок всіх учасників і допомагає знаходити кілька рішень із конкретної теми.
Оголошується проблема, яку треба розв’язати. Всі учні беруть участь у її обговоренні шляхом колективного обдумування – «мозкового штурму».
Тема. О. Буцень «Чи є зима?»
Вчитель: - Діти, за допомогою «Мозкового штурму» давайте з’ясуємо, звідки до людини приходять знання.
(Учні дають відповіді, вчитель на дошці записує відповіді у променеву таблицю – «сонечко»:
Знання – природа, дорослі, телебачення, вчитель, школа, бібліотека.)
«Робота в групах»
Вчитель: - Зараз ваше завдання в групах: обговорити і записати на аркушах «ЗА і ПРОТИ», що гарного і що поганого приносить нам зима.
Наприклад: ЗА ПРОТИ
Катання на санчатах Мороз
Подарунки Хуртовини
Новий рік Ожеледиця
Гра в сніжки Похмура погода
«Робота в парах»
Учні за кожною партою отримують картку, на якій потрібно з’єднати прізвище автора з назвою казки, яка йому належить:
О. Буцень «Зайчаткова казочка»
Ю. Ярмиш « Як Лиска голосок собі кувала»
Л. Костенко « Безконечні казочки»
В. Камінчук « «Вовк і козлята
М. Трублаїні « «Лисичка і Журавель»
М. Підгірянка « «Бузиновий цар»
Н. Забіла « Чи є зима?»
І. Франко «Про дівчинку Наталочку і сріблясту рибку
«Робота в малих групах»
Тема: «Знаймо і шануймо символи свого краю».
Клас поділено на групи. Кожна група готує розповідь про один із символів. Відводиться певний час. По закінченню часу «спікери» груп доповідають про виконану роботу. У разі потреби учні доповнюють відповіді.
Метод «Прес»
Метод навчає дітей виробляти й формулювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стильній формі, переконуючи інших. ( «Я вважаю, що …», «Тому, що ….», «Наприклад …», «Таким чином …»).
Тема: «Природа жива і нежива».
Вчитель: - Чи правильне твердження «Людина – частина живої природи?»
Учень: - Я вважаю, що людина є частиною живої природи, тому що людина народжується, росте, розвивається, дає потомство і помирає. Таким чином, маючи всі ознаки живих організмів, ми впевнено можемо сказати: людина-частина живої природи.
«Рольова гра»
Мета розігрування ситуації в ролях – визначити власне ставлення до конкретної ситуації, набути досвіду поведінки в подібній ситуації шляхом гри, виконання ролі, яка є близькою до реальної життєвої ситуації. Вона допомагає навчитися через досвід та почуття. Рольова гра імітує реальність шляхом «проживання ситуації в певній ролі» та надає можливість діяти, як насправді. Ви можете поводитись і розігрувати свою роль, моделюючи свою реальну поведінку.
Тема «Правила гостинності».
Серед дітей обираються: іменинниця, її сім’я, гості та експертна комісія. Експертна комісія слідкує за правильністю сервірування столу, правилами подачі страв, поведінкою гостей за столом. В кінці розіграної ситуації члени експертної комісії висловлюють свої зауваження та побажання.
«Два – чотири – всі разом»
Ще один варіант кооперативного навчання, що є похідним від парної роботи, ефективний для розвитку навичок спілкування в групі, вмінь переконувати та вести дискусію.
Тема «Безпека вдома».
Вчитель: - Які небезпечні ситуації можуть виникнути вдома?
Учні обговорюють життєві ситуації в парі, потім об’єднуються в групи, доповнюючи відповіді учнів, а потім обговорення ситуацій класом. Робиться висновок.
«Мікрофон»
Учень з мікрофоном («кореспондент») задає учням різні питання стосовно них, їх родини, уподобань тощо.
Можливе об’єднання інтерактивних методів. Наприклад, на уроці природознавства застосовується метод «Мозковий штурм» – «Карусель», «Продовжте речення», «Робота в групах».
Тема. Жива і нежива природа. Умови для розвитку всього живого на Землі.
Діти чітко усвідомили, що належить до живої і неживої природи.
Проблема: що ж потрібно для розвитку живого у природі?
Проводиться мозковий штурм – карусель.
Об’єднання в групи: Сонце Зірка, Місяць.
Діти знаходять партнера і підходять до своєї таблиці.
Вручення маркерів:
а) малюнок Зірки (рожевий маркер) Що треба для життя рослині?
б) Сонце (червоний маркер) Що треба для життя людині?
в) Місяць ( оранжевий маркер) Що треба для життя тварині?
3. Виконання завдань.
За 1 хвилину методом мозкового штурму діти дають відповідь. Через 1 хвилину групи переходять до наступної таблиці.
4.Група біля своєї першої позиції.
- На вивчення складеної таблиці у вас є 1 хвилина.
5. Презентація роботи в групах.
6. Рефлексія.
7. Підсумок.
- Чи може людина обійтись без води і повітря?
- Чи може риба існувати без води?
- Чи може берізка обійтись без сонячного промінчика, а мурашка – без землі?
Висновок. Жива природа невіддільна від неживої, отже у природі все взаємопов’язано.
На дошці зашифрований висновок. Продовжіть речення:
Усе живе … . Жи ди є те ха є Ся ра від ми мно жу
Вить єть рос роз ся жу
( Учні записують свої висновки, перевіряють за закодованими на малюнку, з’єднавши кружечки за кольором).
Висновки
Компетентнісний підхід передбачає особистісно-діяльнісне навчання, заохочуючи активність учнів.
У формуванні ключових компетентностей на різному змісті необхідно забезпечити:
чітке усвідомлення дитиною мети роботи;
мотивацію на одержання виховного результату;
оволодіння загально-навчальними уміннями і навичками;
рефлексію своїх досягнень;
можливість використання одержаних знань і умінь для розв’язання різних типів навчальних і життєвих задач (серед яких є обов’язково творчі);
набування індивідуального досвіду завершеної справи;
успішної співпраці у різних групах, для виконання комплексних завдань (наприклад, участь у проектах, творчих роботах, виставках, громадських дорученнях тощо),які вимагають застосування різних компетентностей, фізичної і вольової готовності до продуктивної праці;
навчання дітей приймати рішення, спираючись на досвід, елементарне прогнозування. (дод. 6)
Виходячи з вищезазначеного, на практиці необхідно використовувати інтерактивні форми в цілому, або ж взявши елементи, які більш доцільні для певного классу.
Таким чином, використання таких видів інтерактивних вправ на уроках дає можливість доповнити уроки різноманітною інформацією, а різні види діяльності заохочують дітей до роботи. Діти свідомо осмислюють положення (ситуацію): «відсидіти не вдається».Кожен учень зацікавлений у правильності своєї думки. Продуктивність уроків підвищується.
Література
1.Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. – Київ,2004.
2.Пометун Н.О., ПироженкоЛ.В.Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – Київ, 2005
3.Стребна О.В., Сошенко А.О. Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи. – Харків, 2004. 4.Герега Т. Інтерактивні методи на уроках// Завуч.-№7, 2004
5.Навчання в дії. Як організувати підготовку вчителів до застосування інтерактивних технологій навчання: Метод. Посіб. А.Панченков, О. Пометун – К. А.П.Н.,2003
6. Пометун О.,Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика,досвід.-Київ., 2002
7. Шевчук І. Використання інтерактивних технологій у проведенні виховних годин//
Початкова школа. – 2004, №5
8. Науково-методичний журнал «Початкове навчання і виховання» №17 (93), 2006
9. М.В.Коченгіна. Готуємось до уроків зв’язного мовлення. Вид. «Ранок»,2008.